Михайло Йосипович Ядренко - вiдомий математик, чудовий викладач, член-кореспондент Нацiональної академiї наук України, заслужений професор Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка, лауреат Державної премiї України. Михайло Йосипович автор бiльш нiж 200 наукових робiт, 24 пiдручникiв та навчальних посiбникiв. Його монографiя “Спектральная теория случайных полей” перекладена на англiйську мову та видана в США. Ядренко М. Й. виховав великий колектив вчених: 44 кандидати фiзико-математичних наук, 12 з яких захистили докторськi дисертацiї. Михайло Йосипович вiдзначений багатьма урядовими нагородами: “За доблестный труд”, “За трудовую доблесть”, “За отличную работу в высшей школе”, “Вiдмiнник народної освiти України”, “Заслужений дiяч науки i технiки України”, медаллю iменi С.Макаренка, лауреат премiї iменi М.М. Крилова, лауреат “Державної премiї України в галузi науки й технiки”. Нагороджений орденом “За заслуги” III ступеня. Ядренко М. Й. багато рокiв опiкувався проблемами середньої школи, є одним з активних органiзаторiв та незмiнним головою журi Всеукраїнських олiмпiад, засновником та незмiнним вiдповiдальним редактором науково-популярного журналу “У свiтi математики”. Останнє iнтерв’ю у Ядренка М. Й. взяла Любов Iванiвна Ващенко, учитель-методист фiзико-математичного лiцею при Київському нацiональному унiверситетi iменi Тараса Шевченка.
Л. I.: Де i коли Ви народилися?
М. Й.: Я народився 16 квiтня 1932 року в селi Дрiмайлiвка (неподалiк вiд м. Нiжин) в селянськiй родинi. Дiд, батько й мати працювали в колгоспi. Весна 1933 року була надзвичайно тяжкою для сiм’ї.
Л. I.: Що ви могли б розповiсти про своє дитинство?
М. Й.: Раннє дитинство проходило в Дрiмайлiвцi. Це красиве село, оточене з двох бокiв лiсами. Моїми вихователями були дiд - Ядренко Юхим Карпович та баба - Ядренко (в дiвочостi Клименко) Варвара Тарасiвна. Вiд них я знав назву кожної рослини, квiточки в городi, у полi та в лiсi, i назву та голос кожної лiсової пташки. На жаль, життя склалося так, що пiсля закiнчення унiверситету я втратив зв’язок з природою, i бiльшiсть iнформацiї, отриманої вiд дiда та баби, стерлася з пам’ятi.
З п’яти рокiв я, знову ж завдяки дiдовi, став вiльно читати. Пiдручниками були буквар та “Кобзар” Шевченка. У вереснi 1940 року я пiшов до 1-го класу Нiжинської середньої школи № 1. До цього часу дуже добре пам’ятаю перший день вiйни. Пiд час окупацiї навчання в школi тривало, але з великими перервами, бо школу часто переводили з одного примiщення в iнше. Вчились за радянськими довоєнними пiдручниками. Примiщення Нiжинського педагогiчного iнституту нiмцi зайняли пiд госпiталь. Планувалося звiльнення вiд книжок бiблiотеки iнституту, але молодим бiблiотекарям Н. Г. Наркевич та 3. К. Константиновiй вдалось отримати вiд нiмецької комендатури дозвiл на вiдкриття iнститутської книгозбiрнi як мiської бiблiотеки. Це врятувало вiд знищення унiкальну бiблiотеку, яка створювалась з 1805 року. Дозволялося видавати читачам твори класикiв свiтової, росiйської та української лiтератур, дореволюцiйнi журнали “Мир приключений”, “Вестник Европы”, “Русское богатство” та iн. Цiлком можливо, що найактивнiшим читачем бiблiотеки був я. Найулюбленiшим автором був Жюль Верн. Я перечитав усi українськi переклади Жюля Верна та росiйськi переклади Марка Вовчка, якi публiкувалися в журналi “Мир приключений”. До цього часу тепло згадую бiблiотекарiв, прiзвища яких я дiзнався нещодавно зi статтi в журналi “Рiдна школа” (серпень 2000 року). Молодi жiнки явно симпатизували юному читачевi i iнодi перебiльшували його можливостi, рекомендуючи ту чи iншу серйозну книжку.
Л. I.: Чим Ви захоплювалися в школi? Якi предмети найбiльше подобались? Хто вплинув на ваш вибiр професiї математика?
М. Й.: З вересня 1944 до червня 1947 року я вчився в 5-7 класах Чернiгiвської неповно-середньої школи № 4. У цей час я захоплювався географiєю i дуже добре її знав. З вересня 1947 року я продовжував навчання в Нiжинськiй середнiй школi № 4. Моїм учителем математики був Григорiй Миколайович Тюпа, безперечно, талановитий педагог. Григорiй Миколайович був завучем, часто вiдвiдував уроки iнших учителiв. Вiн знав по iменi кожного учня школи. Мiй однокласник Сергiй Лопатнiков i я (Сергiй дуже гарно малював) деякий час видавали разом з Григорiєм Миколайовичем сатиричний журнал “Крокодил”, який був дуже популярним у школi. Григорiй Миколайович пробудив у мене iнтерес до математики. Уже в 9 класi я твердо вирiшив обрати професiю математика. Я став розшукувати математичнi книги для читання. Були прочитанi всi наявнi в бiблiотецi книги Я. Перельмана. В домашнiй бiблiотецi Григорiя Миколайовича була чудова книга “Числа и фигуры” Г. Радемахера та О. Теплица. В 1948 р. в шкiльнiй бiблiотецi з’явився переклад книги вiдомих американських математикiв Р. Куранта i Г. Роббiнса “Что такое современная математика?” Цi книжки стали для мене настiльними.
У березнi 1950 р., почувши по радiо рекламне оголошення, що у вказаний день у примiщеннi Київського унiверситету вiдбудеться мiська математична олiмпiада для школярiв Києва, я написав листа до унiверситету iз запитанням, чи можуть учнi з iнших мiст брати участь в олiмпiадi. Несподiвано через невеликий час надiйшло запрошення приїхати на олiмпiаду з пiдписом заступника голови олiмпiадного комiтету Л. М. Грацiанської. У день олiмпiади я вперше побачив Л. М. Грацiанську та голову оргкомiтету академiка М. М. Боголюбова. На олiмпiадi було запропоновано 5 задач, 4 з яких менi вдалося розв’язати. Звичайно, ябув дуже засмучений. П’яту задачу я розв’язав у поїздi. Я не намагався дiзнатися про пiдсумки олiмпiади, бо вважав свiй виступ невдалим. Лише вступивши до унiверситету, вiд асистента Я. Б. Рутицького дiзнався, що мав друге мiсце серед учнiв 10 класу. У 1950 роцi я закiнчив школу з золотою медаллю i був зарахований студентом механiко-математичного факультету.
Л. I.: Що найбiльше запам’яталось iз навчання в Київському унiверситетi? Чиї лекцiї справили на вас найбiльше враження?
М. Й.: Початок занять в унiверситетi був для мене святом, хоча я був ще мало пристосованим до самостiйного життя i вiдчував багато побутових незручностей. Я iз задоволенням слухав лекцiї з алгебри, якi читав доцент Авраменко Сергiй Олександрович, менi дуже подобались практичнi заняття з алгебри, якi вiв аспiрант Рутицький Якiв Бронiславович. Лекцiї з аналiтичної геометрiї читав прекрасний педагог професор Букрєєв Борис Якович, йому тодi йшов 91 рiк. На жаль, вiн не визнавав у викладаннi аналiтичної геометрiї векторного числення. Його асистент Iльїн Iван Григорович в синтезованому виглядi на додаткових лекцiях викладав нам аналiтичну геометрiю у векторному виглядi. Нам залишалось лише дивуватись простотi викладу. Лекцiї з математичного аналiзу читав член-кореспондент Академiї наук Дяченко Вадим Євгенович. Вiн намагався викладати доступно, i деякi питання розповiдав по декiлька разiв.
Я часто з особливою теплотою згадую як викладача i людину Клавдiю Якiвну Латишеву, яка читала нам курс диференцiальних рiвнянь та вела практичнi заняття з цього курсу.
Л. I.: З ким iз викладачiв Ви найбiльше спiлкувались у перiод навчання? Хто став Вашим науковим керiвником? Кому Ви завдячуєте вибором напрямку своєї подальшої роботи?
М. Й.: Своїми вчителями я вважаю Йосипа Iллiча Гiхмана та Бориса Володимировича Гнєденка. Найбiльше менi довелось спiлкуватись iз Йосипом Iллiчом. Нашому курсу Йосип Iллiч читав загальнi курси “Лiнiйна алгебра”, “Теорiя чисел”, “Iнтегральнi рiвняння”. Пiд керiвництвом Йосипа Iллiча я писав усi курсовi та дипломну роботу. На курсi Йосип Iллiч вiв заняття математичного гуртка, який я вiдвiдував i виступав на ньому декiлька разiв з доповiдями. Курсова робота на 2 курсi мiстила вiдповiдь на одне проблемне питання. З цiєю роботою я виступав з доповiддю на науковiй студентськiй конференцiї. Курсову роботу на 4 курсi теж доповiдав на студентськiй науковiй конференцiї. Вона мiстила ряд нових формул для ймовiрностей випадкових подiй, пов’язаних звипадковими блуканнями. Ця робота була опублiкована. Цiкаво, що деякi з моїх формул пiзнiше перевiдкривались iншими дослiдниками.
Для дипломної роботи перед лiтнiми канiкулами Йосип Iллiч запропонував менi двi теми. Пiсля напружених роздумiв я зупинився на вивченнi граничних розподiлiв для ланцюгiв Маркова з трьома станами в певнiй ситуацiї. Я отримав результати, деякi з яких доповiдав у травнi 1955 року на Всесоюзнiй конференцiї з теорiї ймовiрностей у Ленiнградi. Курс теорiї ймовiрностей нам читав Борис Володимирович Гнєденко в другому семестрi 3 курсу. Борис Володимирович був прекрасним лектором. Я з великим захопленням слухав його лекцiї та самостiйно розв’язував задачi зi збiрника задач Н. Д. Гiленка (практичнi заняття зтеорiї ймовiрностей тодiшнiм навчальним планом не передбачались). Для тих, хто вирiшив спецiалiзуватись з теорiї ймовiрностей (таких студентiв на нашому курсi було 6) Борис Володимирович читав також спецiальний курс “Iнтеграл Фур’є”. Менi часто доводилося спiлкуватися з Борисом Володимировичем пiд час навчання на 5 курсi та в аспiрантурi. Борис Володимирович був дуже чуйною людиною. Вiн завжди при- ходив на допомогу i пiдтримку своїм учням у складних життєвих ситуацiях. По закiнченнi унiверситету в 1955 році я вступив до аспiрантури, амоя дружина при сприяннi Бориса Володимировича була зарахована на посаду iнженера-програмiста в лабораторiю обчислювальної математики, яка в той час уже входила до складу Iнституту математики. Борис Володимирович на той час був директором Iнституту математики. Восени 1956 року ми отримали при сприяннi Бориса Володимировича невеличку кiмнату в Феофанiї. Моїм науковим керiвником в аспiрантурi був Йосип Iллiч Гiхман. Йому я зобов’язаний вибором проблематики наступних дослiджень. Нею стала так звана теорiя випадкових полiв (випадкових функцiй багатьох змiнних), яка тодi перебувала в ембрiональному станi розвитку.
Л. I.: Коли розпочалась Ваша педагогiчна дiяльнiсть? Лекцiї з яких математичних дисциплiн Ви читали i читаєте тепер?
М. Й.: Моя педагогiчна дiяльнiсть розпочалась у 1951 роцi, коли я був студентом 2 курсу. При унiверситетi з iнiцiативи М. М. Боголюбова працювали шкiльнi математичнi гуртки для школярiв 7-10 класiв Києва. Заняття вiдбувались щонедiлi в червоному корпусi. Органiзацiєю роботи гурткiв керувала Л. М. Грацiанська, а викладачами працювали студенти. Кожне заняття складалось з двох урокiв алгебри та геометрiї. В окремi днi пiсля заняття школярi мали змогу послухати лекцiю. Лекцiї читали професори факультету. Заняття гурткiв завершувались наприкiнцi квiтня мiською математичною олiмпiадою. Менi були дорученi уроки геометрiї в 9 класi, моїм колегою по класу, який вiв уроки алгебри, був А. В. Скороход (студент 4 курсу). Активними викладачами гурткiв у цей час були Анатолiй Костюченко (нинi професор Московського унiверситету), В. С. Михалевич (майбутнiй академiк Української та Росiйської академiй наук), Г. Н. Сакович, В. I. Михайловський (нинi професор), I. М. Коваленко (нинi академiк НАНУ), А. О. Стогнiй (нинi член-кореспондент Української та Росiйської АН). Я керував шкiльним математичним гуртком до 1959 року. Проте я продовжував брати участь в органiзацiї київських олiмпiад (а з 1961 року - республiканських олiмпiад). Багато часу забирали пошуки та створення нових олiмпiадних задач. Я намагався залучити також до цiєї дiяльностi моїх близьких друзiв: В. А. Вишенського, В. I. Михайловського, А. Я. Дороговцева, Л. М. Прокопенка, Г. Й. Призву. В 1961 роцi у видавництвi “Радянська школа” (нинi “Освiта”) з’явилась написана разом з В. А. Вишенським невелика книга “Збiрник задач для учасникiв математичних олiмпiад”. Б. В. Гнєденко прочитав рукопис i написав до книжки теплу передмову. Це було дуже важливо для нас, бо у видавництвi з певною недовiрою ставились до молодих авторiв.
Педагогiчна дiяльнiсть у вищiй школi розпочалась пiд час навчання васпiрантурi в 1956 роцi керiвництвом практичних занять з математичного аналiзу. Я багато разiв читав лекцiї з математичного аналiзу, теорiї ймовiрностей. У 1964 роцi я з iнiцiативи Л. А. Калужнiна читав вперше в Київському унiверситетi загальний курс “Вступ до дискретної математики”. В його читання я вкладав тодi багато душi. Пiзнiше цей курс багато разiв зникав, а потiм знову з’являвся в навчальних планах. Упродовж 1966-1998 роках я завiдував кафедрою теорiї ймовiрностей та математичної статистики. У мiру моїх сил намагався, щоб на кафедрi були представленi всi новiтнi напрями теорiї ймовiрностей. У цьому багато допомагали А. В. Скороход, В. С. Королюк та молодi професори - мої учнi. Я читав багато рiзних спецiальних курсiв. Тривалий час основний курс теорiї ймовiрностей для математикiв я читав сам (я дуже любив читати цей курс). Коли на кафедрi з’явилось багато мо лодих професорiв, я вирiшив, що вони повиннi читати основний курс, i переключився на читання курсу “Дискретна математика”, який в нашому унiверситетi читається на 1 курсi. Менi приємно, читаючи цей курс, спiлкуватись з недавнiми школярами.
Л. I.: Скiльки аспiрантiв захистили кандидатськi дисертацiї пiд Вашим керiвництвом? Багато з них стали i докторами наук? Хто це?
М. Й.: Пiд моїм керiвництвом захистили дисертацiї 44 аспiранти. Захистили докторськi дисертацiї Ю. В. Козаченко (професор кафедри теорiї ймовiрностей), Ю. Д. Попов (завiдуючий кафедрою iнформацiй- них систем), М. П. Моклячук (професор кафедри теорiї ймовiрностей), М. М. Леоненко (професор кафедри теорiї ймовiрностей, нинi працює в Кардiфi, Великобританiя), В. В. Анiсiмов (член-кореспондент НАНУ), Д. С. Сiльвестров (завiдуючий кафедрою, унiверситет Вестерос, Швецiя), В. Л. Гiрко (професор), Н. М. Зiнченко (провiдний науковий спiвробiтник Київською унiверситету), А. Б. Качинський (провiдний науковий спiвробiтник iнституту проблемних дослiджень), О. I. Кльосов (професор НТУ "КПI").
Л. I.: Розкажiть дещо про олiмпiадний рух в Українi.
М. Й.: Олiмпiадний рух в Українi має свою iсторiю (я розповiдав про олiмпiади в спецiальнiй статтi в журналi “У свiтi математики”, т. 1, в 2, с. 95- 97) i стiйкi традицiї. Регулярно проводиться Всеукраїнська математична олiмпiада. Журi олiмпiади складається з провiдних науковцiв - палких ентузiастiв олiмпiадного руху. Варто зазначити, що бiльшiсть членiв журi пiд час навчання в школi були переможцями заключного туру Всеукраїнської олiмпiади. Дуже популярна колись заочна телевiзiйна олiмпiада пiсля лiквiдацiї освiтнього каналу була замiнена заочною олiмпiадою журналу ‘’У свiтi математики”. В минулому роцi в заочнiй олiмпiадi взяли участь 400 учнiв. Команда України на Мiжнародних олiмпiадах в неофiцiйному пiдсумку в останнi роки входить до першої десятки . . .
Л. I.: Ви вiдомi як популяризатор математики, як автор численних науково-популярних книжок з математики, редактор збiрника “У свiтi математики”, що виходив з 1968 по 1989 рiк. А тепер ще заснували науково-популярний журнал “У свiтi математики”, головним редактором якого на громадських засадах Ви є.
М. Й.: У 1968 роцi побачив свiт перший збiрник науково-популярних статей ‘У свiтi математики”. На однiй з обкладинок зазначалось, що збiрник пiдготовлений редакцiєю, яка працює на громадських засадах, ускладi А. Я. Дороговцева, А. Г. Конфоровича (заст. вiдп. редактора), Я. Д. Костецького, М. Я. Лященка, М. Й. Ядренка (вiдп. редактора). Так безуспiшно закiнчилась наша спроба створити науково-популярний журнал для школярiв. Виявилось, що для видання журналу потрiбен дозвiл найвищої iнстанцiї - ЦК КПРС. При сприяннi А. С. Кривошиї та Я. Д. Костецького видавництво “Радянська школа” згодилось видавати щорiчники “У свiтi математики”. До початку видавничої кризи 1991 року було видано 20 випускiв. Пiдготовлений до друку 21 випуск так i не побачив свiт. З 1995 року наукове видавництво ТВiМС, яке спецiалiзується на виданнi наукових журналiв, згодилося видавати науково-популярний журнал для школярiв та студентiв. Створився колектив активних авторiв - викладачiв, аспiрантiв, студентiв. Редакцiйна колегiя прагне пiдтримувати та розвивати творчi здiбностi читачiв. Ми з радiстю публiкуємо творчi доробки школярiв, студентiв.
Л. I.: Завершуючи це iнтерв’ю, я хочу запитати, як Ви оцiнюєте нинiшню економiчну ситуацiю в Українi i яким Ви бачите майбутнє української математичної освiти?
М. Й.: Я впевнений, що Україна подолає економiчнi труднощi, збереже державнiсть i стане процвiтаючою країною Європи. Вiрю, що будуть збереженi найкращi здобутки нашої освiти, буде лiквiдована видавнича криза, i нашi учнi матимуть найкращi пiдручники, науково-популярнi книжки та журнали. Вiрю в процвiтання нашої освiти та науки.
Л. I.: Дякуємо за можливiсть поспiлкуватися з Вами.
Верхнiй ряд: Оленко А. Я., Майборода Р. Є., Пономаренко О. І., Борисенко О. Д., Моклячук М. П., Ямненко Р. Є., Михайловський В. І., Козаченко Ю. В., Масол В. В., Сахно Л. М., Клокун С. О.,
Нижнiй ряд: Яневич Т. О., Лапіда Т. М., Зiнченко Н. М., Ядренко М. Й., Мішура Ю. С., Багро Г. С., Василик О. І., Розора І. В., Ільченко С. О.