(16.04.1932-28.09.2004)
Ядренко Михайло Йосипович, член-кореспондент Нацiональної Академiї Наук України (з 1990 року), завiдувач кафедрою теорiї ймовiрностей та математичної статистики механiко-математичного факультету Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка (з 1964 по 1998 роки) - видатний український математик.
Коло iнтересiв Михайла Йосиповича Ядренка було надзвичайно широким. Мiжнароднiй науковiй спiльнотi вiн був вiдомий як визначний вчений, один iз засновникiв теорiї випадкових полiв. Михайло Йосипович мав унiкальнi здiбностi викладача, педагога i вченого, якi притягували до нього талановиту молодь. Для студентiв та аспiрантiв вiн був неперевершеним учителем, а його лекцiї - зразком того, як треба пояснювати, доводити, будувати навчальний курс. Школярi, що цiкавились математикою, також слухали лекцiї Михайла Йосиповича - по телебаченню, на математичних гуртках. Вони читали його популярнi статтi, знали як органiзатора шкiльних олiмпiад з математики. Михайло Йосипович вiв величезну органiзацiйну роботу - завiдував кафедрою у Київському нацiональному унiверситетi iменi Тараса Шевченка, був вiце-президентом Українського математичного товариства, членом бюро вiддiлення математики Нацiональної академiї наук України та iнших незчисленних рад, редколегiй, комiтетiв, Всi, хто спiлкувався та спiвпрацював з Михайлом Йосиповичем, мав зним справи, бачили доброзичливу, щиру, глибоко порядну людину. Його життєва мудрiсть допомагала поєднувати людей з рiзними знаннями, характерами, свiтоглядами, створювати потужне силове поле, в якому вирувало наукове життя. Київська математична школа з теорiї ймовiрностей та багатьох її застосувань, започаткована Б. В. Гнеденком, завдяки Михайлу Йосиповичу збагатилась талановитими вченими, безпосереднiми учнями Михайла Йосиповича. Серед них: Ю. В. Козаченко, В. Л. Гiрко, Ю. Д. Попов, В. В. Анiсiмов, Д. С. Сiльвестров, М. М. Леоненко, М. П. Моклячук, Н. М. Зiнченко, О. I. Кльосов, А. Б. Качинський, I. К. Мацак, О. О. Курченко. Можна без перебiльшення стверджувати, що ентузiазм Михайла Йосиповича у пiдготовцi наукових кадрiв був вирiшальним для розвитку наукової школи з теорiї ймовiрностей.
Михайло Йосипович народився 16 квiтня 1932 року у селi Дрiмайлiвка Нiжинського району Чернiгiвської областi. Середню школу закiнчив у мiстi Чернiгiв, з золотою медаллю. У 1950-1955 роках, навчаючись на механiко-математичному факультетi Київського унiверситету, захопився теорiєю ймовiрностей. Опублiкував першу наукову роботу, присвячену властивостям випадкових блукань. Своїми вчителями Михайло Йосипович завжди називав Бориса Володимировича Гнєденка та Йосипа Iллiча Гiхмана. В аспiрантурi Київського унiверситету, у 1955-1958 роках, Михайло Йосипович починає вивчати поведiнку випадкових функцiй багатьох змiнних, тобто випадкових полiв, нової на той час областi теорiї ймовiрностей. Його кандидатська дисертацiя присвячена теорiї однорiдних та iзотропних полiв.
Закiнчивши аспiрантуру, Михайло Йосипович починає працювати на кафедрi математичного аналiзу та теорiї ймовiрностей Київського унiверситету. Багато сил та енергiї вiн вiддає розвитку шкiльної математичної освiти, органiзацiї математичних олiмпiад для школярiв, виданню навчальних посiбникiв з елементарної математики та комбiнаторики, збiрникiв олiмпiадних задач.
У цей час на механiко-математичному факультетi створюється кафедра теорiї ймовiрностей та математичної статистики. Пiсля вiд'їзду у 1966 роцi до м. Донецьк її засновника та першого завiдувача Й. I. Гiхмана, завiдувачем кафедри став Михайло Йосипович. Бiльше тридцяти трьох рокiв пiд його керiвництвом на кафедрi проводяться дослiдження з теорiї випадкових полiв, асимптотичних методiв теорiї ймовiрностей, теорiї стохастичних диференцiальних рiвнянь, прикладних ймовiрнiсних та статистичних задач.
Завдяки iнiцiативi Михайла Йосиповича з 1970 року виходить науковий журнал "Теорiя ймовiрностей та математична статистика". Це видання вiдiграло значну роль у розвитку Київської школи теорiї ймовiрностей. З 1974 року Американське математичне товариство друкує повний його переклад англiйською мовою. У 1968 роцi Михайло Йосипович засновує видання перiодичного науково-популярного збiрника "У свiтi математики". В 1995 роцi цей збiрник перетворюється на науково-популярний, методичний та iсторико-математичний журнал для всiх шанувальникiв математики - вiд школяра до професора. Незмiнним головним редактором цього журналу з 1970 року був Михайло Йосипович. Наукова спадщина Михайла Йосиповича складає бiльше 200 публiкацiй. Особливо потрiбно вiдзначити його монографiю "Спектральна теорiя випадкових полiв" (1980), яка стала настiльною книгою спецiалiстiв з теорiї ймовiрностей та математичної статистики. Її англiйський переклад видруковано у США (Spectral Theory of Random Fields, Optimization Software, Inc., New York (1983)).
Разом з А. М. Ягломом, М. Й. Ядренко є засновником спектральної теорiї випадкових полiв. Ця теорiя дозволяє зображати випадковi поля, кореляцiйнi функцiї яких є iнварiантними вiдносно деяких груп перетворень, у виглядi рядiв або стохастичних iнтегралiв за випадковими мiрами з ортогональними значеннями. Вона тiсно повТязана з теорiєю зображень груп, теорiєю ортогональних функцiй, теорiєю додатньовизначених ядер. Михайло Йосипович побудував спектральну теорiю для однорiдних та iзотропних полiв у евклiдовому та гiльбертовому просторах, на сферi, а також у просторi Лобачевського. Цi роботи мають важливi застосування у фiзицi та статистицi.
У 1958-1960 роках Михайло Йосипович розпочав вивчати поля, якi є узагальненням одновимiрних процесiв Маркова. З його робiт, зокрема, випливає "виродженiсть" класу звичайних однорiдних iзотропних марковських полiв (усi такi поля є випадковими константами). Цi результати отримали великий науковий резонанс i привели до створення нового напрямку, пов'язаного з узагальненням поняття марковського поля.
Михайло Йосипович отримав ряд визначних результатiв про локальнi властивостi вибiркових функцiй випадкових полiв - неперервнiсть, аналiтичнiсть, квазiаналiтичнiсть. Вiн встановив ряд необхiдних i достатнiх умов абсолютної неперервностi та сингулярностi мiр, породжених гауссовими випадковими полями. Створена Михайлом Йосиповичем спектральна теорiя дозволила йому та його учням розробити ефективнi методи розв'язку задач статистики випадкових полiв - екстраполяцiї, фiльтрацiї, iнтерполяцiї та оцiнки коефiцiєнтiв регресiї.
Питання застосувань теорiї ймовiрностей також знаходились у колi iнтересiв Михайла Йосиповича. Варто вiдмiтити його дослiдження вгалузях контролю якостi продукцiї та оптимальних методiв профiлактики, статистичного моделювання шумiв у надпровiдниках, аналiзу датчикiв випадкових чисел, теорiї надiйностi, статистичного моделювання розподiлiв з випадковою iнтенсивнiстю.
За роботи з теорiї випадкових полiв Михайлу Йосиповичу були присудженi премiя НАН України iменi академiка М. М. Крилова (1993) та Державна премiя України (2004). У 1990 роцi Михайло Йосипович був обраний членом-кореспондентом Нацiональної академiї наук України. Михайло Йосипович був чудовим педагогом. Його навчальнi курси були еталоном математичної чiткостi, послiдовностi, прозоростi i, в той же час, глибини викладу. Значна частина вiдомих українських математикiв познайомилась з теорiєю ймовiрностей та математичною статистикою на лекцiях Михайла Йосиповича. Один з кращих пiдручникiв з основ теорiї ймовiрностей та математичної статистики написаний М. Й. Ядренком у спiвавторствi з Й. I. Гiхманом та А. В. Скороходом (1979). Унiкальний збiрник задач з теорiї ймовiрностей, створенийним разом з А. В. Скороходом, А. Я. Дороговцевим та Д. С. Сильвестровим (1976), був перекладений англiйською мовою i виданий у США у 1997 роцi (Dorogovtsev, A.Ya.; Silvestrov, D.S.; Skorokhod, A.V.; Yadrenko, M.I. Probability theory: collection of problems. Translations of Mathematical Monographs. 163. Providence, RI: American Mathematical Society (AMS). xi, 347 p. (1997).)
Михайло Йосипович завжди радiв успiхам своїх учнiв, створював умови для їх наукових досягнень. Багатьом розмова з ним допомагала краще зрозумiти власнi результати, вiдкривала новi горизонти для дослiджень. Пiд керiвництвом Михайла Йосиповича захистили дисертацiї 44 кандидати фiзико-математичних наук, з яких 12 стали докторами фiзико-математичних наук. Учнi М. Й. Ядренка отримали ряд результатiв, що продовжують його дослiдження в галузi прогнозування, iнтерполяцiї та екстраполяцiї випадкових полiв (Ю. Д. Попов, М. П. Моклячук), займаються дослiдженням випадкових процесiв та полiв у просторах Орлiча (Ю. В. Козаченко) та на банахових ґратках (I. К. Мацак), вивченням марковських та напiвмарковських процесiв (В. В. Анiсiмов, Д. С. Сильвестров), дослiдженням асимптотичної поведiнки функцiоналiв вiд випадкових полiв (М. М. Леоненко, Н. М. Зiнченко), розвитком теорiї випадкових матриць та операторiв (В. Л. Гiрко), теорiєю кратних сум випадкових величин (О. I. Кльосов), статистикою випадкових полiв (М. М. Леоненко, В. В. Анiсiмов, О. О. Курченко), застосуванням теорiї випадкових полiв у геологiї, геохiмiї, екологiї (А. Б. Качинський).
У 90-тi роки минулого столiття змiни економiчного ладу в країнi викликали потребу у фахiвцях нових спецiальностей - фiнансової та актуарної (страхової) математики. У 1995 роцi Михайло Йосипович вперше в Українi почав читати лекцiї з актуарної математики i теорiї ризику в страхуваннi. Разом з М. М. Леоненко, Ю. С. Мiшурою та В. М. Пархоменко вiн опублiкував перший навчальний посiбник українською мовою зеконометрики, фiнансової та страхової математики. Створення системи пiдготовки фахiвцiв з цих дисциплiн у рамках навчальної спецiальностi "статистика" було метою мiжнародного проекту пiд керiвництвом Михайла Йосиповича, який здiйснювався у 1997-2001 роках у рамках програми TEMPUS-TACIS Європейського Союзу.
Неможливо перелiчити всi громадськi обов'язки,якi брав на себе Михайло Йосипович. Вiн був головним редактором журналу "Прикладна статистика, актуарна та фiнансова математика", заступником головного редактора журналу "Теорiя ймовiрностей та математична статистика", членом редколегiї журналу "Random Operators and Stochastic Equations", головним редактором журналу "У свiтi математики". М. Й. Ядренко мав звання Заслуженого дiяча науки та технiки України, був нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня та багатьма медалями.
Працювати з школярами, розшукувати i пiдтримувати талановиту молодь, було для М. Й. Ядренка душевною потребою. Бiльше 40 рокiв вiн займався органiзацiєю шкiльних математичних олiмпiад рiзних рiвнiв, математичних гурткiв для школярiв i студентiв. З 1970 року вiн очолював журi Всеукраїнських олiмпiад для школярiв. Михайло Йосипович органiзував також заочну фiзико-математичну олiмпiаду журналу "У свiтi математики". Наказом Мiнiстерства освiти i науки України № 945 вiд 13.10.2010 року з метою увiчнення пам'ятi видатного українського математика, члена-кореспондента Нацiональної академiї наук України, лауреата Державної премiї України, заслуженого дiяча науки i технiки України, доктора фiзико-математичних наук, заслуженого професора Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка, засновника олiмпiадного i турнiрного руху юних математикiв в Українi Ядренка Михайла Йосиповича Всеукраїнському турнiру юних математикiв присвоєно iм'я Ядренка Михайла Йосиповича. Тепер турнiр має назву "Всеукраїнський турнiр юних математикiв iменi професора М. Й. Ядренка".
Але насамперед М. Й. Ядренко завжди залишався зразком професора, iнтелiгента "старої закваски". Його коло iнтересiв не обмежувалось лише математикою, вiн добре знав лiтературу, цiкавився полiтичним життям, з ним можна було поговорити про новi книги, iсторiю України, подiї в суспiльному життi. Михайло Йосипович памТятав величезну кiлькiсть iсторiй, фактiв про вiдомих математикiв, визначних громадських дiячiв. Навiть в транспортi вiн не втрачав часу даремно - читав, робив помiтки. Перед початком лекцiй завжди заходив на кафедру з найсвiжiшими газетами, якi пропонував колегам переглянути доки вiн читатиме лекцiю. Мов чарiвник, дiставав зi свого роздутого портфеля щось цiкаве з математики (новий закордонний журнал, ксерокопiю статтi з новою тематикою, щойно надруковану й подаровану колегами книгу) або новий популярний журнал чи художню книгу.
Минають роки, змiнюється склад кафедри теорiї ймовiрностей, статистики та актуарної математики механiко-математичного факультету Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка, та назавжди залишиться неперевершеним внесок у розбудову математичної школи з теорiї ймовiрностей в Київському унiверситетi зокрема i в Українi загалом, що був реалiзований вiдданим патрiотом України, професором Михайлом Йосиповичем Ядренком.
Верхнiй ряд: Булдигiн В. В., Портенко М. I., Козаченко Ю. В., Моклячук М. П., Рижов Ю. М., Борисенко О. Д., Пономаренко О. I.
Середнiй ряд: Карташов М. В., Сiльвестров Д. С., Скороход А. В., Королюк В. С., Ядренко М. Й., Леоненко М. М.
Нижнiй ряд: Зiнченко Н. М., Ксендзова Л., Багро Г. С., Лапiда Т. М.